N.Varyk2.

Мірочко… мамулічко… наша тиша і світло, Сьогодні весь світ для тебе став трішки іншим. П’ятдесят — це не роки, це любов крізь літа, Це життя, яке ти нам щодня віддала. Ти завжди поруч — і в радості, й у тиші, З тобою так легко бути справжніми, ближче. Поговорити про все, посміятись до сліз, Ти не просто мама — ти наш рідний дім. Дякую, мамо, за кожен мій день, За те, яким ти зробила мій шлях і мене. За ночі без сну, за молитви без слів, За серце, що билося за нас сильніш. Ти зробила все, щоб ми мали усе, Щоб не знали нестачі, ні страху, ні «де». Ти навчила любити, прощати, жити, І світ цей для нас по-справжньому світлий. Дякую, що подарувала нам диво — Найкращого в світі братика Богданчика. У твоїх обіймах росте цілий всесвіт, Де любов — це закон, а тепло — це істина. Нехай твої очі ніколи не знають журби, Нехай збуваються всі, абсолютно всі мрії. Будь щаслива — як жінка, як мама, як бабуся, Найкраща у світі, наша матуся. Ці слова — від усієї нашої сім’ї, Від чоловіка з сином, від доньки й рідні. Ми дуже тебе любимо, без умов і причин, Ти наш корінь, наш дім, наш єдиний світ. Мамулічко, живи ще довго у щасті й теплі, Бо ти — все найцінніше в нашій долі. З днем народження, мамо, дякуємо за все… Без тебе цього життя просто не було б.