N.Муравицька2.

Дружбівський кар’єр — гаряче літо й пил, Твій погляд мовчки все за нас вирішив. Ти відганяв від мене зайвих людей, Ніби знав: я не для гучних історій, а для твоїх очей. Спогади лягають, мов кіно без слів, Перше побачення — «Фільварок», той мотив. Емоції, пристрасть, тремтіння в руках, І світ зупинявся щоразу, як був ти поруч так. Сєрьожа… сьогодні твій день, Тридцять два — і ти став ще ближчий мені. Я знаю, у нас немає «потім» і «завжди», Та кожна хвилина з тобою — мій власний всесвіт. Я люблю тебе — без планів і меж, Без зайвих обіцянок і порожніх надій. Навіть якщо ця історія не має продовжень, Вона справжня — і цим болить. Кожна зустріч у мене вдома — як спалах, Тепло твоїх рук і тиша на стінах. Без зайвих слів, без гучних фраз, Лише ми і ніч, що ховала нас. Я не питаю долю «чому» і «навіщо», Я просто живу цим моментом тепер. Бо щастя — не в тому, щоб назавжди, А в тому, щоб чесно — хоча б на мить. Сєрьожа… ти знаєш усе без слів, Як серце тремтить, коли ти поруч зі мною. Я знаю — наш шлях не веде в одне життя, Та я вдячна за кожен крок поруч з тобою. Я люблю тебе — тихо, глибоко, всерйоз, Без вимог, без болючих «залишся». Навіть якщо ти підеш колись у свій світ, Ти в моєму серці — назавжди залишишся. Сьогодні задуваю свічки не за нас, А за твоє щастя — де б ти не був. З днем народження, Сєрьожа… Я люблю тебе. І цього досить.