Е. Анна Борак на день закоханих 2

Анна і Андрій — історія довжиною в роки, У його дворі усе почалося без зайвих розмов. Ти гуляв із Гердою, дивився так ніжно, І я зрозуміла — це моя справжня любов. Разом уже двадцять років — ніби одна мить, Скільки доріг і мрій ми разом пройшли. Твої обійми — мій спокій і сила, У них всі тривоги тихо зійшли. Мася, коханий, ти — моє світло, Моя опора у бурях і днях. Люблю, ціную і завжди чекаю, Навіть коли відстань вітрами шумить у снах. Мася, разом — це наша сила, Наші мрії живуть у серцях. Весело й ніжно йдемо крізь роки ми, Тримаючи щастя в своїх руках. Були і труднощі, і довгі дороги, Та поруч із тобою не страшно нічого. Подорожі, плани, наші спільні світи, Ти — моя тиша і радість жива. І скільки б часу не летіло над нами, Я знову вибрала б тільки тебе. Бо ніжність твоя — мов тепле сонце, Що навіть узимку серце зігріє моє. Мася, коханий, ти — моє світло, Моя опора у бурях і днях. Люблю, ціную і завжди чекаю, Навіть коли відстань вітрами шумить у снах. Мася, разом — це наша сила, Наші мрії живуть у серцях. Весело й ніжно йдемо крізь роки ми, Тримаючи щастя в своїх руках. Анна і Андрій — історія справжня, Двадцять років — лише початок весни. І в День закоханих тихо скажу я: Ти — моє все, моя доля і сни.