Тихо падає вечір на плечі,

Тихо падає вечір на плечі, Затихають усі суперечки й речі. Я вмиваю обличчя джерельною водою, Залишаюся просто собою. Небо дихає синім і чистим, Сонце грає в росі намистом. Я знаходжу свій берег, свою глибину, Слухаю лагідну сону тишину. ​ В моєму серці — віра в краще, Я не шукаю долі важчої. Хоч і була надломлена душа, Вона тепер повільно воскреса. Це світлий ранок, кінець страждань, Час для надій і для нових бажань. ​ Кожен крок по землі — це сила, Я розправляю невидимі крила. Простір навколо стає золотим, Я розчиняю образи, як дим. Тут тільки спокій, тут тільки я, Тут починається воля моя. Світ відкриває обійми нові, Стежка встелена в ніжній траві. ​ В моєму серці — віра в краще, Я не шукаю долі важчої. Хоч і була надломлена душа, Вона тепер повільно воскреса. Це світлий ранок, кінець страждань, Час для надій і для нових бажань.