K1.Катя П

У сільськім клубі — світло і музика, Той вечір простий, але став він навіки. Для всіх ти — Стас, звичайний, земний, А для мене — Віталій, єдиний, мій. Один лише погляд, один крок без слів — І доля навіки нас поєднала вдвох. Двадцять один рік — як одна дорога, Двадцять у шлюбі — під небом і Богом. Ти привіз майбутнього зятя до сестри, А сам став зятем — так життя переплело нас усіх. Двадцять років разом — і серце не втомилось, Я кохаю так само, як вперше колись. За турботу, тепло і нічні ті моменти, Коли ти поруч — і біль відступив. Двадцять років разом — і я дякую знову За любов твою тиху, надійну, живу. Ти — мій дім, моя сила, моя опора, Мій чоловік, моя віра, мій шлях і весна. Біля Білухи — машина і тиша, Ми грілись мовчанням, де слів і не пишуть. Схід сонця зустріли, тримаючись рук, І в тій миті — весь наш спільний круг. Народилась Оля — світ став інакший, Потім Іван — наш хлопчик відважний. Ми стали батьками, ми стали сім’єю, З любов’ю, з турботою, з вірою в неї. Двадцять років разом — крізь радощі й втому, Через будні, дороги, крізь біль і втому. Ти тримав мене ніжно, коли я ламалась, Коли хвороби безжально у двері стукались. Двадцять років разом — і знову скажу: Я з тобою не просто — я вдома живу. Ти мій Віталій — тиша і світло, Моє сьогодні, завтра і все, що важливо. Хвороби ламали, збивали з ніг, Та ми вистояли — удвох, як один. Коли було важко і темно в душі, Ти був моїм світлом у кожній тиші. І навіть коли світ хитався кругом, Ти залишався моїм берегом, домом. Мрія одна — щоб настав мирний час, І знову в дорогу — удвох, як колись, лише нас. Крим нас чекає — я вірю в це щиро, Симеїз — наше сонце, наше повітря і віра. Бо любов — сильніша за кулі й тривогу, Ми ще зустрінем світанки з Богом. Двадцять років — і це не кінець, а початок, Я дякую долі за кожен наш крок. За турботу, тепло і любов безумовну, За те, що ти поруч — сьогодні і знов. Я кохаю тебе — тихо, глибоко, назавжди, Мій чоловік, мій Віталій, Мій Стас — для світу, Мій єдиний — в житті.