Л.tetianakhodanich для закоханих2

Тетяна і Юрій — серед дороги й війни, Не випадково зустрілись — нас звели небеса самі. Між наказами й строєм народилась весна, І в суворій реальності я вже не одна. Ти лагідний погляд серед холодних днів, Ти ніжність, що гріє сильніше слів. Я тихо шепочу крізь шум висоти: Моє пітятко, як добре, що є в мене ти. Я кохаю тебе — хай почує весь світ, Навіть коли між нами сотні тривог і бід. Де б ти не був — пам’ятай одне: Моє серце з тобою, воно лиш твоє. І коли темрява стане густіш, Моя любов проведе тебе крізь ніч. Рік і три місяці — ніби один подих, А спогадів стільки, що вистачить на двох. Кожна хвилина з тобою — як теплий вогонь, Що світить у душі навіть крізь бронь. Коли ти їдеш далеко на довгий час, Я вчуся чекати і вірити в нас. П’ятнадцять днів — мов ціла вічність без слів, Та любов моя сильніша за тисячі снів. Я кохаю тебе — хай знає весна, Навіть коли навколо гримить війна. Ти мій спокій, мій світ, мій дім, Я завжди залишусь твоїм теплим крилом і ним. Нехай дорога веде крізь бурі й вітри, Я вірю в тебе, як віриш у мене ти. І всі наші миті — мов тихий оберіг, Що тримає нас разом серед доріг. Моє пітятко, пам’ятай завжди: Я з тобою серцем, куди б не йшов ти. Хай доля випробує — ми вистоїмо знов, Бо наша сила — це віра й любов.