N.marganainst2

Владка, аби моя совість — Так я тебе називаю не дарма. Ти мій внутрішній голос у тиші, Моя правда, опора й душа. Ми з тобою зійшлися на роботі, Ледіград звів наші шляхи, Але доля сміялась: Це не просто знайомство — це ми. Ти мудра, цілеспрямована, щира, Трохи наївна, але жива. Ми дуже різні — і дуже схожі, Сестри не по крові, а по серцях. Коли світ розірвало війною, Ми були на зв’язку день і ніч. Двадцять чотири на сім — Ти тримала мене, як внутрішній клич. Коли мене пограбували — Ти приїхала без зайвих слів. І ми в Харкові дивились кіно Під зоряним небом надій. Ми вивозили речі з розбитої квартири, І пхали плиту у машину — без страху. П’ятдесят кілограмів — Але сила твоя не в вазі, а в характері й знаку. Ми разом вчилися кермувати, І могли говорити годинами. Навіть зараз, коли ти в Ірландії, Ти поруч — не кілометрами, а серцями. Ти — моя планета, де б ти не була, Мій дім там, де ти і я. Той браслет на руці — не просто прикраса, Це наш всесвіт, наша земля. Ти — моя душа, моя совість, Мій компас у кожній імлі. Я хочу, щоб ти вірила в себе І ловила кайф від життя завжди. З днем народження, рідна Влада! Реалізовуй мрії без страху й меж. Хай життя відкриває всі двері, Бо ти — більше, ніж просто “як є”. Пам’ятай: де б ти не була, Я завжди поруч — душею, думками. Моя плането, моя людино, Назавжди. Ми. Без відстаней.